- упевненість
- [ўпе/ўнеин'іс'т']
-нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
упевненість
Смотреть что такое "упевненість" в других словарях:
упевненість — (впе/вненість), ності, ж. 1) Усвідомлення своєї сили, своїх можливостей. 2) Тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віра в кого , що небудь … Український тлумачний словник
упевненість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
самовпевненість — (наявність аж надто великої впевнености у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), апломб; самовдоволення, самовдоволеність, самозадоволення (неприховане вдоволення собою); самозакоханість (упевненість у власній винятковості) Пор.… … Словник синонімів української мови
впевненість — [ўпе/ўнеин іс т ] = упевненість нос т і, ор. н іс т у … Орфоепічний словник української мови
обм'якати — а/ю, а/єш, недок., обм я/кнути, ну, неш, док., розм. 1) Ставати м яким, втрачати первісну твердість, пружність. 2) Ставати млявим, розслабленим. || перен. Під впливом чого небудь раптово втрачати рішучість, упевненість у діях, поведінці. 3) перен … Український тлумачний словник
віра — I и, ж. 1) Упевненість у чомусь, у здійсненні чого небудь. || у кого. Впевненість у позитивних якостях кого небудь, у правильності, розумності чиєїсь поведінки. 2) Те саме, що довір я. •• Ві/ри не йме/ться кому не віриться комусь. Жи/ти на ві/ру… … Український тлумачний словник
впевнений — впе/вненість, впе/внення, впе/внено, впе/внити, впе/внитися, впе/внювати, впе/внюватися, впевня/ти, впевня/тися, впекти/, впекти/ся див. упевнений, упевненість і т. д … Український тлумачний словник
іпохондричний — а, е. Стос. до іпохондрії. Іпохондричне марення. •• Іпохондри/чна фікса/ція надмірна зосередженість на стані свого здоров я. Іпохондри/чний синдро/м патологічно перебільшене побоювання за своє здоров я, а також упевненість у наявності того чи… … Український тлумачний словник
обнадіювати — юю, юєш, недок., обнаді/яти, і/ю, і/єш, док., перех., розм. Подавати, вселяти надію, упевненість у чому небудь … Український тлумачний словник
пересвідчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до пересвідчити. 2) у знач. прикм. Який виражає переконання, упевненість … Український тлумачний словник
